7 жовтня 1952 року було видано патент США № 2612994 на знайомий всім штрихкод. Правовласниками стали Норман Вудленд та Бернард Сільвер. Перш ніж це просте рішення в галузі маркування дійшло практичного застосування, минуло 20 років.
У 1948 Бернард Сільвер, аспірант Інституту Технології Університету Дрекселя (Drexel University) у Філадельфії, почув, як президент місцевої продовольчої мережі просив одного з деканів розробити систему, яка автоматично зчитує інформацію про продукт при контролі. Сільвер розповів про це друзям – Норману Джозефу Вудланду та Джордину Джохенсону. Утрьох вони почали досліджувати різноманітні системи маркування.
Їхня перша система, що запрацювала, використовувала ультрафіолетові чорнила, але вони були досить дорогі, а також із часом зникали.
Переконаний у тому, що систему можна реалізувати, Вудланд продовжив роботи самотужки. Його наступне рішення підказала Азбука Морзе – чоловік сформував свій перший штриховий код із піску на березі.
Як він сам сказав: “Я тільки розширив крапки та тире вниз і зробив із них вузькі та широкі лінії”.
Щоб прочитати штрихи, він пристосував технологію саундтреку (звукової доріжки), а саме оптичний саундтрек, що використовується для запису звуку в кінофільмах. Сільвер із Вудландом довели ідею до розуму та оформили патент.
У 1951 році Вудланд і Сільвер, працюючи на IBM, спробували зацікавити компанію в розвитку своєї системи. IBM, визнавши реалізованість і привабливість ідеї, відмовилася від її реалізації. Порахували, що обробка інформації вимагатиме складного обладнання, та, що його розробку компанія зможе провести за наявності вільного часу в майбутньому.
У 1952 році Вудланд і Сільвер продали патент компанії Philco – надалі відомій як Helios Electric Company. Того ж року Philco перепродала патент компанії RCA. У 1962 році Сільвер загинув в автомобільній катастрофі.
Ще за життя Сільвера друзі спробували зробити сканер для штрих-коду. Як детектор було взято ламповий фотоелемент із кінопроєктора, який зчитував із плівки звукову доріжку. Для освітлення зразків використовувалася 500-ватна лампа.
Пристрій, хоч і працював, але для практичного застосування був непридатний із цілого ряду причин, однією з яких було часто запалювання паперу занадто потужною лампою.
Тільки винахід лазера у 1960 році, який дозволив створити потрібні джерела світла, зробило сканери штрихкодів придатними для масового ринку. На жаль, лазери подешевшали лише з 70-х років.
26 червня 1974 року в супермаркеті міста Троя (штат Огайо) через касовий апарат зі сканером штрихкоду було продано перший у світі товар — десять пачок жувальної гумки Wrigley’s. Вона стала першим товаром зі штрихкодом. Якимось дивом одну з них не зжували, і тепер вона зберігається в Смітсонівському музеї американської історії.
Шлях інновацій – простий і привабливий, але, хто знає, з якими проблемами та розчаруваннями доведеться на ньому зіткнутися.
За 70 років існування штрихкод став популярною системою шифрування та зчитування даних, яка активно використовується і в торгівлі, і у сфері громадського харчування, і в охороні здоров’я, і в складському господарстві, і в логістиці, і в промисловості.
ТОВ «Гера» пропонує широкий спектр рішень для застосування технології штрих-кодування, а саме:
- принтери чеків https://gera.com.ua/ua/oborudovanie/pos-oborudovanie/pos-printery/
- сканери штрих-коду https://gera.com.ua/ua/oborudovanie/skanery-shtrih-koda/
- термінали збору даних https://gera.com.ua/ua/oborudovanie/skanery-shtrih-koda/